розкочувати

розко́чувати

-ую, -уєш, недок., розкотити, -кочу, -котиш, док., перех.

1》 Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном).

|| рідко. Відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т. ін.

2》 Котячи, скеровувати з одного місця в різні боки одне за одним.

3》 Котячи, розганяючи, поступово збільшувати швидкість руху чого-небудь.

4》 перен. Примушувати звучати лунко, розкотисто.

Значення в інших словниках

1. розкочувати — розко́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкочувати — (грім) гриміти, гримнути, гримонути, вигримлювати, вигримнути, загримати, загриміти, погримати, гримкотіти, загримкотіти, погримкотіти, гримотіти, загримотіти, погримотіти, (дорогу) уторовувати, уторувати, повторовувати, сторовувати, сторувати...  Словник чужослів Павло Штепа
3. розкочувати — РОЗКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, док., що. 1. Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном). Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); // рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. розкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю.  Словник синонімів української мови
5. розкочувати — Розко́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розкочувати — РОЗКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, док., перех. 1. Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном). Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 147); // рідко.  Словник української мови в 11 томах