розкочувати
ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю. Шовкопляс); Відгорнути комір; Розкочувати холоші.
ПОШИ́РЮВАТИ (бути джерелом або носієм звуку, запаху, що розходиться у просторі), ШИ́РИТИ, РОЗНО́СИТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ, РОЗТО́ЧУВАТИ (запах); ПРОКО́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ (звук). — Док.: поши́рити, рознести́, розстели́ти, розпусти́ти, розсі́яти, розточи́ти, прокоти́ти, розкоти́ти. Топала (друкарка) каблучками по коридору, поширюючи після себе приємний запах гострих духів (Григорій Тютюнник); Липа запах медовий ширила (Уляна Кравченко); Вітер без гуку пролітав над селом, ні шуму лісового, ні співів пташиних він не розносив, тихо було (Леся Українка); Степан Васильович тихенько-тихенько розстеляє пісню над пшеницями (М. Стельмах); В кутку біля Валерика сидів, розпускаючи запах карболки, ветлікар Кундзюба (О. Гончар); Полонина оживала: видзвонювала пташиним співом, трембітала, розсівала високі звуки флояри й сопілки (Я. Стецюк); Дзень-дзелень-дзень... Сіють дзвіночки прозорі, а за прудкими ногами коняки пливуть санчата (М. Коцюбинський); Розпалив (кухар) огонь і заходився пекти птицю; вона вже майже спеклась і розточувала навкруги приємний аромат (переклад М. Лукаша); Грають сурми, Барабан бідовий Лунко прокочує Дріб з далини (Л. Первомайський); З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (О. Донченко).
РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). — Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти (розви́нути), розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти (розката́ти), розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги — і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв'язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв'язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); — А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови