розпещений

РОЗПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпе́стити.

Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (П. Панч);

* Образно. Ніч була безмісячна, трохи хмарна і через те задумливо-солодка, розпещена до нестями (М. Грушевський).

2. у знач. прикм. Який надто розпестився; якого дуже розпестили.

Розпещена дитина.

Значення в інших словниках

1. розпещений — розпе́щений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпещений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпестити. 2》 у знач. прикм. Який надто розпестився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпещений — Розпе́щений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розпещений — РОЗПЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпе́стити. Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (Панч, На калин. мості, 1965, 152). 2. у знач. прикм. Який надто розпестився.  Словник української мови в 11 томах