розпоротий

РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розпоро́ти.

Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Є. Кротевич);

* Образно. Жорстокий досвід буряних ночей, Світань, розпоротих важким багнетом (Л. Первомайський);

// у знач. прикм.

Тоня .. жваво висмикує із розпоротої обшивки скловати зовсім чистої (О. Гончар);

Дагаров .. похапцем витягав щось із розпореного сінника (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. розпоротий — розпо́ротий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпоротий — розпорений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпороти. || розпорото, розпорено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпоротий — Розпо́рений і розпо́ротий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розпоротий — РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпоро́ти. Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Крот., Сини.., 1948, 13); *Образно.  Словник української мови в 11 томах