Великий тлумачний словник сучасної мови

розпоротий

розпо́ротий

розпорений, -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розпороти.

|| розпорото, розпорено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розпоротий — розпо́ротий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. розпоротий — РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпоро́ти. Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Є. Кротевич); * Образно. Жорстокий досвід буряних ночей, Світань, розпоротих важким багнетом (Л.  Словник української мови у 20 томах
  3. розпоротий — Розпо́рений і розпо́ротий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпоротий — РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпоро́ти. Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Крот., Сини.., 1948, 13); *Образно.  Словник української мови в 11 томах