розпочинатися
РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗПОЧА́ТИСЯ, чне́ться, док.
1. Проявляти перші ознаки.
Досвіток жовтневого дня розпочинався похмурий, в тумані (Ю. Яновський);
Чудовий літній день щойно розпочався (Г. Хоткевич);
Розпочався був туман (П. Грабовський).
2. Починати здійснюватися, відбуватися.
Не скінчився бій! Він тільки розпочинається (О. Довженко);
– Служба моя тут, у тайзі... – говорив дід .. – Може, пожежа розпочинається де – моя справа заходів ужити (О. Донченко);
Розмова під моїм вікном знову розпочалась (Леся Українка);
Намічено було тактику на наступному з'їзді Рад, що завтра мав розпочатись (А. Головко);
Розпочнеться боротьба на життя і смерть (Р. Іваничук).
3. Мати що-небудь на початку, чимсь починатися.
Пісня розпочиналась сольним вступом (Ю. Збанацький);
Кожен розділ твору [“Гомоніла Україна” П. Панча] розпочинається епіграфом, взятим з думи чи історичної пісні (з наук. літ.);
“Наталка Полтавка” – це перша українська музична драма, якою, власне, розпочався український національний театр (з наук. літ.);
Вранці 1вересня [1939р.] відкрив вогонь [німецький корабель] по польській території і висадив десант... Так підступно розпочалася друга світова війна (з наук.-попул. літ.).
4. тільки недок. Пас. до розпочина́ти.
Словник української мови (СУМ-20)