розтелепа
РОЗТЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., фам.
Нестримна, неуважна людина; роззява.
Він [Наполеон] .. лаяв розтелепу брата за його запізнення, внаслідок чого не вдалося перерізати дорогу Багратіонові (П. Кочура);
– Корову ж цієї ночі в якоїсь удовиці вкрали. Вдосвіта кинулась вона, розтелепа, до Марка шукати запомоги (М. Стельмах);
* У порівн. – От тобі й маєш! Я ще й винувата, що він ходить, як та розтелепа (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)