розчинний
РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім.
1. Здатний розчиняти (див. розчиня́ти² 1).
Є й такі печери, походження яких не пов'язане з розчинною і механічною діяльністю води (з наук.-попул. літ.).
2. Який може розчинятися (див. розчиня́тися² 1).
– Може, хай кавою зап'є? – вніс пропозицію наймолодший. – У мене є трохи розчинної (А. Крижанівський);
Речовини, які утворюються після розщеплення, звичайно розчинні у воді й здатні засвоюватися організмом (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)