розчинник
РОЗЧИ́ННИК, а, ч., хім.
Сполука або суміш, що розчиняє якусь іншу речовину.
Вода є сировиною, мийним засобом, розчинником, фільтром, транспортним шляхом тощо (з наук.-попул. літ.);
Як розчинник, крім води, використовують часто спирт, ефір, скипидар (з наук.-попул. літ.);
Крім води, як розчинники використовують бензин, спирт та інші рідини (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)