розчинник
РОЗЧИ́ННИК, а, ч., хім. Сполука або суміш, що розчиняє якусь іншу речовину.
Вода є сировиною, мийним засобом, розчинником, фільтром, транспортним шляхом тощо (Наука.., 4, 1972, 41);
Як розчинник, крім води, використовують часто спирт, ефір, скипидар (Цікава хімія, 1954, 122).
Словник української мови (СУМ-11)