розчинний
РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім.
1. Здатний розчиняти ( див. розчиня́ти² 1).
Є й такі печери, походження яких не пов’язане з розчинною і механічною діяльністю води (Наука.., 4, 1968, 17).
2. Який може розчинятися ( див. розчиня́тися² 1).
∆ Розчи́нне скло — прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір або безбарвний.
Розчинне скло у вигляді водних розчинів, що називаються рідким склом, застосовується для виготовлення кислототривкого цементу і бетону (Заг. хімія, 1955, 446).
Словник української мови (СУМ-11)