розібраний
РОЗІ́БРАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розібра́ти.
Стекла маржинка [худоба] назад в долини, розібрана хазяями (М. Коцюбинський);
Тепер стіна, що відділяла друкарню від цих квартир, була розібрана (Ірина Вільде);
// розі́брано, безос. пред.
Правда, з іригації нічого не вийшло, машину як розібрано, так і не складано (І. Франко);
Відблакитніло море сонячною блакиттю, розібрано .. намети піонерських таборів (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Часом зупинявся [Гнат] біля розібраних хат і довго дивився на чорні купи сухих парок, що валялися на подвір'ях (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)