розібраний

РОЗІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розібра́ти.

Стекла маржинка [худоба] назад в долини, розібрана хазяями (Коцюб., II, 1955, 331);

Тепер стіна, що відділяла друкарню від цих квартир, була розібрана (Вільде, Сестри.., 1958, 122);

// У знач. прикм.

Часом зупинявся [Гнат] біля розібраних хат і довго дивився на чорні купи сухих парок, що валялися на подвір’ях (Тют., Вир, 1964, 187);

// розі́брано, безос. присудк. сл.

Правда, з іригації нічого не вийшло, машину як розібрано, так і не складано (Фр., II, 1950, 385);

Відблакитніло море сонячною блакиттю, розібрано.. намети піонерських таборів (Гончар, Тронка, 1963, 315).

Значення в інших словниках

1. розібраний — розі́браний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розібраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розібрати. || розібрано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розібраний — РОЗІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розібра́ти. Стекла маржинка [худоба] назад в долини, розібрана хазяями (М. Коцюбинський); Тепер стіна, що відділяла друкарню від цих квартир, була розібрана (Ірина Вільде); // розі́брано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах