роз'яряти

РОЗ'ЯРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗ'Я́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗ'ЯРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого.

Розлютовувати, дуже злити кого-небудь.

Досить тих слів, маропривиде. .. Не роз'ярюй в душі перед віками горючих огнів... (І. Кравченко);

Летить [Турн], щоб потрощить Троян; І роз'ярив дружину злую (І. Котляревський);

[Голос:] Ай, що там робиться!.. Коні стають на диби... розбігаються. [Медвідь:] То колють коней шаблями в морди і під боки, щоб роз'ярить... (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. роз'яряти — роз'яря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роз'яряти — -яю, -яєш, недок., роз'ярити, -рю, -риш, док., перех. Розлютовувати, дуже злити кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роз'яряти — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше.  Словник синонімів української мови
4. роз'яряти — Роз'яря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. роз'яри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Разъярять, разъярить. І роз'ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. Котл. Ен. 2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз'яряє. Гол. III. 259.  Словник української мови Грінченка