рубель
РУБЕ́ЛЬ¹, бля́, ч., прост.
прост. Те саме, що карбо́ванець 2.
Із копійки рублі робляться (Номис);
– Ой, на ж тобі, синку, Рубля золотого, Купи собі, синку, Коня вороного (з народної пісні);
Ми підемо найматися у лоцманські села і візьмемо по десять рублів у день (В. Винниченко);
Кожний же знає, як того рубля тяжко заробити, а ще тяжче зберегти (Григорій Тютюнник);
Ото любовник, ото кавалір: обніме – рубель, цілує – таляр! (Л. Костенко).
РУБЕ́ЛЬ², бля́, ч.
1. Вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.
Випрали ми сім пар онучок, сушили .. моя жінка викачала їх рублем та качалкою, щоб м'які були, як пух (Ю. Яновський);
Докія кидається до скрині, підіймає важке віко і дістає чисту, трохи прим'яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (М. Стельмах);
Грають на затулі від печі, дерев'яному рублі (з наук.-попул. літ.).
2. Довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном, снопами й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж.
Старий Кайдаш .. пішов до церкви, загадавши синам ладнати два вози з рублями для возовиці (І. Нечуй-Левицький);
Снопи накладено, рублем придавлено, люди ще раз оглянули поле (К. Гордієнко);
Коли згадував мажари картоплі, гури – під рубель – мокрої, закрижанілої соломи, теперішня поклажа видавалася зовсім легкою, під силу стригунцю (В. Дрозд).
РУ́БЕЛЬ, бля́, ч.
Те саме, що рубль 2.
У народі білоруський рубель часто називають зайчик, оскільки ця тварина була зображена на банкноті вартістю 1 рубель (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)