рубель
I. Рубель, -бля
м.
1) Длинная жердь, накладываемая сверху воза съ сѣномъ, снопами и притягиваемая за концы веревкою такъ что она удерживаетъ лежащее на возу.
2) Валекъ для катанія бѣлья — толстая плашка съ зарубками и рукоятью. Як гарний рубель, широкий та важенький, так і сорочки гарно покачаєш. Харьк. Ой бив рублем і качалкою. н. п.
3) = рубеж 1. Шух. І. 206, 209.
---------------
II. Рубель, -бля
м. Рубль, денежная единица. ум. рублик. Несу рублика золотого викупляти коня вороного. Чуб. V. 586. ув. рубляка.
Словник української мови Грінченка