самовідречення

САМОВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

Те саме, що самозре́чення.

Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (І. Франко);

– Не можу, – відповів з героїчним самовідреченням бравий вояка Швейк, – мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Значення в інших словниках

1. самовідречення — самовідре́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самовідречення — -я, с. Те саме, що самозречення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовідречення — САМОВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Те саме, що самозре́чення. Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (Фр.  Словник української мови в 11 томах