саморегулювання
САМОРЕГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец.
Регулювання, що здійснюється в організмі внутрішніми силами, без стороннього втручання, впливу.
Найвищим ступенем саморегулювання живого організму є діяльність центральної нервової системи, мозку людини (з наук.-попул. літ.);
Кожна жива клітина має дуже чутливі пристосувальні механізми і універсальну здатність до саморегулювання (з наук.-попул. літ.);
// Автоматичне регулювання режиму роботи якої-небудь машини, якогось апарату.
Деякі вчені твердять, що головна риса електронної машини – це її здатність до саморегулювання, можливість виконувати автоматичну роботу (після заданої людиною програми) вже самостійно (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)