саморегулювання
САМОРЕГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Регулювання, що здійснюється в організмі внутрішніми силами, без стороннього втручання, впливу.
Найвищим ступенем саморегулювання живого організму є діяльність центральної нервової системи, мозку людини (Наука.., 3, 1962, 18);
Кожна жива клітина має дуже чутливі пристосувальні механізми і універсальну здатність до саморегулювання (Знання.., 12, 1971, 14);
// Автоматичне регулювання режиму роботи якої-небудь машини, якогось апарату.
Н. Белєнеску твердить, що головна риса електронної машини — це її здатність до саморегулювання, можливість виконувати автоматичну роботу (після заданої людиною програми) вже самостійно (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 454).
Словник української мови (СУМ-11)