своєрідно
СВОЄРІ́ДНО.
Присл. до своєрі́дний 1.
Чоловік Кошицької, покірний, як віл, і безсловесний, як риба, своєрідно виявляв протест проти жінчиної захланної тиранії (П. Колесник);
Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)