своєрідно
СВОЄРІ́ДНО. Присл. до своєрі́дний 1.
Чоловік Кошицької, покірний, як віл, і безсловесний, як риба, своєрідно виявляв протест проти жінчиної захланної тиранії (Кол., Терен.., 1959, 25);
Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Шовк., Інженери, 1956, 19).
Словник української мови (СУМ-11)