синаш

СИНА́Ш, а́, ч.

Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6.

Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (М. Костомаров);

З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп'я – синаш Крихточки (Яків Баш);

– Що ж ти, синашу, сирота, чи так безталанний? (А. Свидницький);

Дід якось після сходки на дубках отут за двором при всіх сказав Семенові: – Молодця [молодець], Семен! Бідняк, за бідняків і дбаєш. Молодця, синашу! (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. синаш — сина́ш іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. синаш — див. дитина; син  Словник синонімів Вусика
3. синаш — -а, ч. Зменш.-пестл. до син 1), 3), 6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. синаш — СИНА́Ш, а́, ч. Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6. Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (Кост., І, 1967, 111); З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп’я — синаш Крихточки (Ваш, Надія, 1960, 215); — Що ж ти, синашу, сирота...  Словник української мови в 11 томах