скора

СКОРА́, и́, ж., заст.

Невичинена шкура звіра.

Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. скора — -и, ж., заст. Невичинена шкура звіра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. скора — Шкіра, шкура  Словник застарілих та маловживаних слів
3. скора — СКОРА́, и́, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (Загреб., Диво, 1968, 109).  Словник української мови в 11 томах