скрушений
СКРУ́ШЕНИЙ, а, е, розм., рідко.
Дієпр. пас. до скруши́ти.
І вернувсь до неї розум, скрушений бідою (Сл. Б. Грінченка);
Стоїть він, скрушений бідою, і дум тяжких не відганя, нема в душі його спокою од слів Остапа Горбаня (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)