скрушений
СКРУ́ШЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до скруши́ти.
І вернувсь до неї розум, скрушений бідою (Сл. Гр.);
Стоїть він, скрушений бідою, і дум тяжких не відганя, нема в душі його спокою од слів Остапа Горбаня (Мур., О. Горбань, 1938, 73).
Словник української мови (СУМ-11)