сльотавий
СЛЬОТА́ВИЙ, а, е.
Сирий, з дощем або мокрим снігом, з багном на землі.
Згасав похмурий, сльотавий день (В. Кучер);
Там [у місті] хати – одна на одній сидять, а людей – як лободи у сльотаве літо (з казки);
Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить (В. Стус);
Сльотава осінь;
// Про місцевість із сльотавою погодою.
Сльотавий Санкт-Петербург.
Словник української мови (СУМ-20)