солянка
СОЛЯ́НКА¹, и, ж.
1. Невелика посудина для солі, яку подають до столу.
– Може, тобі ще й солі треба до страви? – промовила Соломія і поставила перед Денисом солянку (І. Нечуй-Левицький);
Підсунув [Каленик Романович] до себе тарілочку з сметаною і труснув на неї солі з солянки (І. Сенченко).
2. Те саме, що солоне́ць 2.
На Гуцульщині існували соляні джерела (“солянки”) (з газ.).
СОЛЯ́НКА², и, ж., кул.
1. Густа юшка з дрібно нарізаними шматками м'яса або риби і гострими приправами.
Російська кухня характерна великим асортиментом заправних супів (щі, борщі, солянки, розсольники) (з наук.-попул. літ.);
// Тушкована капуста, пригот. з м'ясом, рибою або грибами.
Риб'яча солянка.
2. перен. Про різноманітну і неоднорідну суміш чогось.
“Солянка” ж літературна [часопис “Четвер”] на перший погляд видається їстівною (із журн.).
СОЛЯ́НКА³, и, ж., розм.
Назва трав, чагарників і напівчагарників, які ростуть на засолених ґрунтах.
Солоноозерна – одна з найкрасивіших дільниць [Чорноморського] заповідника .. Тут синіють мілкі солоні озерця, зарослі зеленим очеретом і червоною солянкою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)