сонце
СО́НЦЕ, я, с.
1. Центральне тіло сонячної системи, що становить собою гігантську розжарену кулю, яка випромінює світло й тепло, і навколо якої обертається Земля та інші планети.
Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (з наук.-попул. літ.);
Схід сонця;
За сонцем іти;
Гріє сонце;
* У порівн. Її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри (М. Стельмах).
2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила.
Вода в широкому Дніпрі, Де плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у бійця (П. Воронько);
// Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне світило; яскравий спалах чого-небудь.
Ніхто з учасників експедиції не бачив самого вибуху [атомної бомби], не бачили вони над просторами океану того зловісного .. сонця, що його засвітила варварська рука (О. Гончар);
Нагрітий спочатку метал тепер треба було тільки підігрівати. І електричні сонця знову засяяли біля всіх шести швів (В. Собко).
3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом; місце, освітлене ним.
Вранішнє сонце;
Сидіти на сонці;
У кімнаті багато сонця.
4. чого, уроч. Те, що є джерелом чи зосередженням чогось цінного, високого, життєво необхідного.
Сонце правди;
// Про того, кого глибоко шанують; хто прославився у певній сфері діяльності.
5. Гімнастична вправа на перекладині – обертання тіла на руках.
6. розм. Розкрій спідниці у вигляді кола.
Спідниця-сонце.
За́хі́д со́нця див. за́хі́д²;
(1) Со́нце [було́] у (в, під) сні́дання; Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання (на сніда́нок) – про не дуже ранню ранкову пору.
– А то якось сонце було так, як під снідання .. Пішла [Явдоха] до биків. Коли увіходить, хвалиться: – Нема биків (А. Тесленко);
На другий день – сонце в снідання – заходить на колгоспний двір якийсь дід (Григорій Тютюнник);
Черниця знов говорить: – Втомилися .. Ледве дихаємо. А там додає: – Вже сонечко підбилося на снідання... (Марко Вовчок);
Сонце вже підбилося височенько, як на пізнє снідання (І. Багмут);
Як сонце піднялося на сніданок, Катерина одержала у Генріха кривавицею затруджені гроші (С. Чорнобривець);
(2) Со́нце під обі́д [підійшло́ (підпливло́ і т. ін.)] – про час, коли кінчається перша половина дня.
Дні зимові короткі .. Недавнечко ніби розвиднілося, а сонце вже й під обід підпливло (І. Кириленко);
Було сонце під обід уже, а народ не розходився (А. Головко);
(3) Со́нце скрива́ється / скри́лося – сонце заходить.
А ніччю, як скриється пекуче сонце, спаде денна задуха, – тільки й дихнеш свіжою прохолодою (Панас Мирний).
◇ Від (од) схід со́нця див. схід¹;
Грі́ти зу́би на со́нці див. грі́ти;
До світ со́нця див. світ¹;
До схід со́нця див. схід²;
(4) За со́нцем – у напрямку руху сонця; За хвіст та на со́нце (на ві́тер) див. хвіст;
(5) Коза́цьке (цига́нське) со́нце – місяць.
– Поночі? – здивувався Данило. – Що для нас ніч, коли має зійти козацьке сонце? – заграв стрілами брів Сагайдак (М. Стельмах);
Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь із-за потилиці (О. Гончар);
Тетяна не знає, коли їй страшніше: чи в темряві, чи за циганського сонця (А. Дімаров);
Мі́сце під со́нцем див. мі́сце;
(6) Навпаки́ со́нця – проти руху сонця, не в тому напрямку, в якому рухається сонце.
Йшла [панночка] по воду, як бабуся її навчила: не прямо до криниці, а вулицями обходила навпаки сонця (Г. Квітка-Основ'яненко);
На схід со́нця див. схід²;
(7) Під со́нцем – у світі, на землі.
О племене, вас утомили війни. І навіть в сні не вийти вам із пут. Переділіться знову – супокійний Хай буде кожному під сонцем кут (М. Зеров);
По́ки (до́ки) [й] сві́ту (заст. сві́та) [й (та)] со́нця див. світ¹;
Прихили́ти не́ба (со́нце, світ і т. ін.) див. прихиля́ти;
(8) Про́ти со́нця – обличчям до сонця.
– Хлопці! – крикнув я. – Нас зраджено! Ми їдемо проти сонця, на південь, а путь наша мусить лежати на протилежну сторону (Ю. Яновський);
Ра́дий (рад) [би] не́бо (не́ба, со́нце) прихили́ти; Ра́дий (рад) [би] не́бо (не́ба) нахили́ти див. ра́дий;
(9) [Ра́зом] із со́нцем – рано, удосвіта.
Встає Максим з сонцем, лягає з місяцем; у нього і пооране, і посіяне, скотинка нагодована й напоєна, усе у нього в догляді, і нас, спасибі йому, слухається і шанує (О. Кониський);
Думка була виїхати разом із сонцем, бо не близька дорога (О. Гончар);
(10) Со́нце в кру́зі – сонце на виднокрузі, на обрії.
* У порівн. Ходжу, блуджу попід гаєм, Як те сонце в крузі (П. Чубинський);
(11) Со́нце на схи́лку – сонце на заході.
[Зет:] Вже хутко вечір. Сонце вже на схилку (Леся Українка);
Сонце було вже на схилку, коли до села прикушпелила [прийшла] пішки із Хорішок караульна рота (О. Гончар);
Та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск [на со́нці]) див. та́нути;
[Тре́ба] вдень (се́ред бі́лого дня) з вогне́м [та ще] (зі сві́чкою, зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) [тако́го] шука́ти (вишу́кувати) / пошука́ти <�Пошука́ти тако́го [тре́ба]> див. тре́ба¹;
Як (мов, ні́би і т. ін.) роса́ на со́нці див. роса́;
Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган со́нцем (ре́шетом) див. цига́ни.
Словник української мови (СУМ-20)