сонцестояння

СОНЦЕСТОЯ́ННЯ, я, с.

астр. Момент часу, коли полуденна висота сонця залишається майже незмінною (найбільшою або найменшою).

Літнє сонцестояння (з максимальною висотою сонця над горизонтом 21–22 червня). Зимове сонцестояння (з мінімальною висотою сонця над горизонтом 21–22 грудня) (з навч. літ.);

Короткі дні у грудні, але найкоротшими вони бувають в період зимового сонцестояння (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. сонцестояння — сонцестоя́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сонцестояння — -я, с. Момент проходження Сонця через найпівнічнішу або найпівденнішу точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сонцестояння — СОНЦЕСТОЯ́ННЯ, я, с. Момент проходження Сонця через найпівнічнішу або найпівденнішу точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день.  Словник української мови в 11 томах