сонцестояння

сонцестоя́ння

-я, с.

Момент проходження Сонця через найпівнічнішу або найпівденнішу точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день.

Значення в інших словниках

1. сонцестояння — сонцестоя́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сонцестояння — СОНЦЕСТОЯ́ННЯ, я, с. астр. Момент часу, коли полуденна висота сонця залишається майже незмінною (найбільшою або найменшою). Літнє сонцестояння (з максимальною висотою сонця над горизонтом 21–22 червня).  Словник української мови у 20 томах
3. сонцестояння — СОНЦЕСТОЯ́ННЯ, я, с. Момент проходження Сонця через найпівнічнішу або найпівденнішу точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день.  Словник української мови в 11 томах