союзник
СОЮ́ЗНИК, а, ч.
Той, хто перебуває в союзі (у 1, 2 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін.
– Конче треба було звернутися до інтелігенції, пошукати серед неї союзників (І. Франко);
– Про те, щоб у мене було якомога більше союзників, я почав дбати з першої ж хвилини (Ю. Шовкопляс);
Вірний, надійний союзник.
Словник української мови (СУМ-20)