союзництво
СОЮ́ЗНИЦТВО, а, ч.
Тісне єднання, зв'язок між групами, державами.
Нормани-руси як політична сила з'явилися на території полянського союзу племен та його сусідів у першій половині ІХ ст., а їхня група мала характер відносно невеликого й мобільного військового колективу, що нав'язав місцевим племенам відносини данництва чи союзництва (з наук.-попул. літ.);
Велику Британію переможцем можна вважати тільки відносно: надто дорогою ціною може обійтися Тоні Блеру союзництво з Вашингтоном (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)