спаковувати
СПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Укладати що-небудь у пакунок, паку і т. ін., заклеюючи, перев'язуючи.
У друкарні порався наймит Ярема. Він закінчував друком невеличкий тираж газети і старанно спаковував його в “порції”, щоб ще зрання рознести (Г. Епік);
О дванадцятій годині Юрій Олександрович побував з нареченою в загсі, потім навідався ще до лабораторії і, підживившись дієтичним обідом, узявся впорядкувати свої особисті справи. Це було – скласти папери та спакувати книжки до переїзду на нове помешкання (В. Підмогильний);
// Укладати, збирати свої речі в чемодан, валізу і т. ін., готуючись у дорогу.
Шевченко швидко підвівся, одягнувся, поснідав, одержав сухий пайок, спакував .. свої речі (З. Тулуб);
Взувся [дятел] в чорні черевики, Спакував у торбу ліки, Взяв ціпка і окуляри Та й з зайчихою у парі Йде скоріш до зайця в хату: Треба ж зайця рятувати (М. Стельмах);
Тимофій спакував у мішки нехитрі хатні пожитки (Ю. Мушкетик);
Тітка забігала-закрутилася по маленькій кухні, як квочка. Розбила блюдце, розлила олію і спакувала нам, нарешті, два “бутербродики”, що важили, мабуть, кілограма з півтора (В. Нестайко);
// кого, розм. Укладати, збирати чиї-небудь речі, готуючи в дорогу.
Старий садівник Яків сказав їй, що пана Нестора нині .. спакували, сквитували, посадили на бричку і відвезли (І. Франко).
(1) Спако́вувати / спакува́ти чемода́н (чемода́ни, валі́зу, валі́зи і т. ін.) – складати речі в чемодан, валізу і т. ін. для транспортування, зберігання тощо.
Наспіх спакувала [Ярослава] чемодани й здала покоївці номер (Л. Дмитерко);
Варвара притьмом спакувала свої валізи, наче загорілася хата (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)