споконвіків
СПОКОНВІКІ́В, присл.
Те саме, що споконві́ку.
Земля споконвіків – неоціненний дар людині (із журн.);
Споконвіків стоїть Комишанка над самою водою (О. Гончар);
Споконвіків щедра на таланти наша земля (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)