спонука
СПОНУ́КА, и, ж.
Те, що викликає бажання, потяг до чого-небудь, змушує діяти, робити щось певним чином.
Перед нею стояв і страждав від внутрішніх переживань чоловік, ім'я якого жахало шляхту, а їй давало незрозумілі спонуки до життя (Іван Ле);
Спонука до дії;
Внутрішня спонука митця.
Словник української мови (СУМ-20)