спутаний
СПУ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до спу́тати.
Ноги в його [півня] спутані, а нічого не вдію: підстрибує.., мов скажений (Марко Вовчок);
Увели Орину й Ларивона, зв'язаного й спутаного (М. Куліш);
* Образно. Тепер мої руки розв'язалися... Сім рік [років] вони були спутані, – сім рік в мою голову заганяли цвяшки гімназичної науки... (Панас Мирний);
* У порівн. Денис Середа увійшов до кімнати наче спутаний важкими путами (Д. Бедзик);
// у знач. прикм.
В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (І. Франко);
Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі, як роздвоюється місяць і падає прямо на землю перед спутаними волами (М. Стельмах);
Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили, обурюючись на свої спутані ноги (О. Довженко);
// спу́тано, безос. пред.
Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано (Ганна Барвінок).
2. у знач. прикм., перен. Неясний, плутаний (про думки, слова, мову і т. ін.).
Коли світло згасили і обляглись, його думки забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як клубок хмар (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)