співанка
СПІ́ВАНКА, и, ж.
Репетиція хору.
Серафима Миколаївна, помітивши мій голос і слух, відібрала мене до свого хору, і я з своєю молодшою сестрою Оксаною вечорами ходив на співанки до школи (П. Тичина);
Невихід на співанку трьох голосів вона, безсумнівно, сприйняла б як тяжку особисту образу (Ю. Смолич).
СПІ́ВА́НКА, и, ж.
Те саме, що пі́сня.
Вона тоненьким голосом затягнула колискову співанку (І. Франко);
Жителі Коломиї славляться вмінням складати жанрові лірично-побутові співанки (з наук.-попул. літ.);
Ліричні співанки і думи Федьковича створені під значним впливом гуцульської народнопісенної творчості. Поет творчо використовує стиль, поетику народних ліричних пісень (з навч. літ.);
Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію (І. Волошин);
// Пісенні звуки.
З поля приносив вітер співанку (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)