співвинний
СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр.
Винний у чому-небудь разом із кимсь.
Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська);
Дарку знову огортає страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтоваришок, співвинних у цій справі (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)