Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
співвинний —
співви́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
співвинний —
СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська); Дарку знову огортає страх.
Словник української мови у 20 томах
співвинний —
СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах