стидко
СТИ́ДКО.
1. Присл. до стидки́й 1.
2. у знач. пред. Охоплює відчуття стиду.
– Чорнобривий мій, чом до мене не прийшов? – Ой тим не прийшов, що чобіт не знайшов! Батькові не хочеться – устілки волочаться, Материні [матері] стидко, бо устілки видко! (з народної пісні);
Як ще забере [Демко] з собою кума Свирида, то буде така пара, що й поза Буг не стидко! (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)