сторонка

СТОРО́НКА, и, ж.

Пестл. до сторона́ 1, 3.

Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (А. Метлинський);

[Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (І. Котляревський);

[Максим:] А я піду на край світа: На чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький);

– Прибув, значить, у рідну сторонку? Воно, брат, де ворон не літає, а на рідну сторону вертає (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. сторонка — сторо́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сторонка — -и, ж. 1》 Пестл. до сторона 1), 3). 2》 полігр. Частина твердої обкладинки книжки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сторонка — СТОРО́НКА, и, ж. Пестл. до сторона́ 1, 3. Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (Укр. поети-романтики.., 1968, 154); [Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (Котл.  Словник української мови в 11 томах