сторуко

СТОРУ́КО.

Присл. до стору́кий.

* Образно. Пітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Г. Епік);

Весняним, шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. сторуко — стору́ко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сторуко — Присл. до сторукий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сторуко — СТОРУ́КО. Присл. до стору́кий. *Образно. Пітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Епік, Тв., 1958, 166); Весняним, шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (Цюпа, Три явори, 1958, 75).  Словник української мови в 11 томах