стражденний
СТРАЖДЕ́ННИЙ, а, е.
Те саме, що стра́дницький 2, 3.
Написав Разуєвим листа, написав гірку чесну правду. Можливо, це жорстоко, але котра з наших стражденних жінок не знала війни і жорстокості (В. Логвиненко);
Земле возз'єднана, земле розкута, Мати стражденна, ласкава моя (Д. Павличко);
Знову завмирає в чеканні стражденне хліборобське серце, плекає зрадливі сподівання, марить тим житнім колосочком (М. Стельмах);
Як скінчу життя стражденне, Щоб не чути більш образ, – Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (П. Грабовський);
Недужа мати звела на нього [сина] стражденні очі і ніби осміхнулась (С. Васильченко);
Катя зупинилась, глянула на його посуворіле, стражденне обличчя (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)