стратенець
СТРАТЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст.
Людина, засуджена до страти.
* У порівн. Мовчки оглядався він, як мрець, що вийшов з могили, або помилуваний стратенець (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)СТРАТЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст.
Людина, засуджена до страти.
* У порівн. Мовчки оглядався він, як мрець, що вийшов з могили, або помилуваний стратенець (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)