стратенець

СТРАТЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Людина, засуджена до страти.

*У порівн. Мовчки оглядався він, як мрець, що вийшов з могили, або помилуваний стратенець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 408).

Значення в інших словниках

1. стратенець — Людина, засуджена на страту [II]  Словник з творів Івана Франка
2. стратенець — страте́нець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. стратенець — СТРАТЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Людина, засуджена до страти. * У порівн. Мовчки оглядався він, як мрець, що вийшов з могили, або помилуваний стратенець (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. стратенець — -нця, ч., заст. Людина, засуджена до страти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стратенець — Страте́нець, -те́нця; -те́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стратенець — Стратенець, -нця м. Осужденный на смерть. К. Кр. 22. К. МХ. 17.  Словник української мови Грінченка