струмуючий

СТРУМУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який струмує.

Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу (І. Волошин);

Таємничість цього холодного струмуючого світла вразила і схвилювала Варвару (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. струмуючий — струму́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. струмуючий — СТРУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до струмува́ти. Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу (Вол.  Словник української мови в 11 томах