струмінець
СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Зменш. до стру́мінь 1, 2.
Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Ю. Мушкетик);
З того часу як у школі з'явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)