струмінець

СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до стру́мінь 1, 2.

Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Мушк., День.., 1967, 7);

З того часу як у школі з’явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Збан., Малин. дзвін, 1958, 294).

Значення в інших словниках

1. струмінець — струміне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. струмінець — СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до стру́мінь 1, 2. Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Ю. Мушкетик); З того часу як у школі з'явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
3. струмінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до струмінь 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови