струмуючий
СТРУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до струмува́ти.
Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу (Вол., Місячне срібло, 1961, 264);
Таємничість цього холодного струмуючого світла вразила і схвилювала Варвару (Перв., Дикий мед, 1963, 146).
Словник української мови (СУМ-11)