струміння
СТРУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. струмі́ти.
І полин, і татарське зілля з болота, і прихатній канупер, ясно-зелений і неповторно запашний, і все те розмаїте зілля здіймало таке п’янке струміння пахощів, аж паморочилось Романюкові в голові (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 153).
Словник української мови (СУМ-11)